Екологія як наука та її роль в сучасному суспільстві

 Планета Земля унікальна серед планет Сонячної системи. В тонкому шарі де зустрічаються і взаємодіють повітря, вода і земля, мешкають живі істоти, серед яких і ми з вами. Цей шар, населений організмами, взаємодіючий з повітрям (атмосферою), водою (гідросферою) і земною корою (літосферою), називається біосферою. Всі живі істоти, і ми в тому числі, залежать від збереження її цілісності. Якщо дуже сильно змінити будь-який із компонентів біосфери, остання може повністю піддатися руйнації. Не виключено, що атмосфера, гідросфера і літосфера при цьому збережуться, але в їхніх взаємовідносинах вже не буде приймати участі живе.

В центрі уваги сучасного людства стоять проблеми взаємодії людини з навколишнім природним середовищем, екологічної стійкості планети.

Екологія – наука , яка досліджує функціонування систем і структур надорганізменного рівня (екосистем або біогеоценозів) в їх взаємодії один з одним сукупністю факторів навколишнього середовища. Екологія охоплює широке коло теоретичних і практичних питань: вивчення різних рівней біологічної організації – від окремих організмів через популяції й угруповання до екосистем, принципи й закономірності їх структури, функціонування, розвитку, регуляторні й адаптивні механізми; досліджує сутність процесів обміну і перетворення речовин та енергії; веде пошуки природних законів організації життя на нашій планеті. Термін “екологія” був запропонований Е.Геккелем в 1866 р.

Розширення предмета екології привело до появи в літературі ряду нових її визначень, зокрема відомий еколог Ю.Одум дає таке трактування як – міждисциплінарна область знання про будову і функціонування багаторівневих систем в природі і суспільстві в їх взаємозв’язку. Це досить широке визначення, але воно більше інших відповідає сьогоднішньому розумінні екології.

На сьогодні існує багато класифікаційних схем екології як науки. Найбільш вдалою нам здається класифікація основних напрямів сучасної екології, запропонована в 1995 р. відомими українськими екологами Г.О.Білявським і В.М.Бровдієм (схема 1). В ній збережено класичне тлумачення даної науки, в центрі якої є живі організми та їх природні системи всіх рівнів організації. Виходячи з кола питань, які вирішує екологія сьогодні, автори поділяють її на теоретичну (фундаментальну) і прикладну. Завдання теоретичної екології є вдосконалення й подальший розвиток фундаментальних досліджень на всіх рівнях організації живої матерії. Прикладна екологія охоплює своїми дослідженнями всі практичні аспекти діяльності людини, аналізує її результати, намічає шляхи, напрямки і методи запобігання шкоди, яку завдає господарська діяльність людини і суспільства в цілому навколишньому природному середовищу і самій людині.

Класифікаційна схема узагальнена, вона охоплює практично всі аспекти сучасної екології. При необхідності її неважко доповнити можливими новими відгалуженнями теоретичних і прикладних напрямків екологічних досліджень.

Сучасна екологія, дійсно, перетворилася в інтегровану багатодисциплінарну науку, набуває риси актуального світогляду, перетворюється у вчення про нову стратегію й тактику поведінки людини в біосфері.

Сьогодні вирішення екологічних проблем стало одним з глобальних критеріїв гуманності суспільства, рівня його технічних і наукових розробок.

Сучасна екологія, яка досліджує дію антропогенних факторів в біосфері, належить до того типу наук, які виникли на стиці багатьох наукових напрямів (особливий зв’язок вона має з науками, які орієнтовані на вивчення кризових ситуацій в біосфері). Вона відображає як глобальність сучасних задач, що стоять перед людством, так і різні форми інтеграції методів, напрямів і наукового пошуку. Перетворення екології з суто біологічної дисципліни в галузь знання, що включила також суспільні і технічні науки, в сферу діяльності, яка заснована на вирішенні ряду надзвичайно складних політичних, ідеологічних, економічних, етичних та інших питань, зумовило їй значне місце в сучасному житті, зробило її своєрідним вузлом, в якому об¢єднуються різні напрями науки і людської практики. Екологія все більше стає однією з наук про людину і в певному смислі цікавить багато наукових напрямів, в цій науці вони знаходять точки стикання між фундаментальними і прикладними дослідженнями, між теоретичними розробками і практичним їх застосовуванням.

Ми вимушені визнати, що тривожна екологічна ситуація склалася в багатьох регіонах нашої країни в результаті некомпетентного господарювання, споживацького відношення до природних багатств, нещадної експлуатації природних ресурсів, а також превалювання технократичного мислення.

Значення охорони навколишнього природного середовища як умови виживання людства і кожної людини зараз усвідомлюється нашим суспільством. Але, на жаль, воно мало готове для послідовної і безумовної реалізації природно-охоронних заходів, причому не тільки через нестачу необхідних для цього коштів, але в наслідок відсутності екологічної грамотності і екологічної культури та незформованості екологічного мислення у населення.

Роль екології величезна у постановці екологічної освіти і вихованні людей нового покоління. Вони повинні мати чітке уявлення про те, що природні ресурси обмежені і технологія виробництва будь-якої продукції повинна задовольняти таку, з екологічної точки зору, вимогу, як мінімальне споживання матеріалів і енергії. Вони повинні добре знати закони природи, розуміти взаємозв¢язки природних явищ, уміти передбачати і оцінювати наслідки втручання в природний хід багатьох процесів. У них повинен бути вироблений  ¢¢екологічний світогляд¢¢, тобто усвідомлення пріоритетного вирішення екологічних проблем при здійсненні будь-яких проектів, розробках сучасних технологій,  створенні машин і механізмів, при всіх формах господарювання, а також тверда переконаність в тому, що без впевненості в нешкідливості для навколишнього середовища того чи іншого заходу, він не повинен реалізовуватися.

Виробнича діяльність людей повинна поступово змінювати основу. Нова економічна модернізація буде орієнтуватися на створення виробництв, які не руйнують рівноважного стану біосфери і гармонійно вписуються в її біогеохімічні цикли.

Подолання екологічної кризи тільки технічними засобами неможливе. Тим більше неможливе підтримання стану рівноваги, якщо суспільство не буде змінювати само себе, свою духовність, а буде опиратися тільки на технічні рішення. Людство чекає тривалий і дуже важкий процес сумісного перетворення природи і суспільства, причому вирішуюче значення в його тривалості буде мати формування цивілізації, яка відповідає новим потребам людини, погодженим з новими реаліями навколишньої природи.