Еко Життя

    Природні ресурси  – найважливіший компонент оточуючого людину природного середовища, які використовуються для створення матеріальних і духовних потреб суспільства.   До природних ресурсів відносять: атмосферне повітря, воду, грунт, сонячну і космічну радіацію, корисні копалини, клімат, рослинний і тваринний світ. Багато природних ресурсів складаються з ряду компонентів. Природні ресурси виступають не тільки як компоненти природи, але і як економічна категорія. Для тривалого використання і охорони природних ресурсів необхідно знати їх класифікацію. За походженням виділяють ресурси природних компонентів і ресурси природно-територіальних комплексів. Ресурси природних компонентів.  Кожний вид природних ресурсів формується в одному з компонентів ландшафтної оболонки. За належністю до компонентів ландшафтної оболонки виділяють такі ресурси: а) мінеральні; б) кліматичні; в) водні; г) рослинні; д) земельні; е)  грунтові ; є) тваринного походження. Ресурси природно-територіальних комплексів

  Глобальні проб­леми людства з погляду зростання ентропії (згідно з яким зали­шена напризволяще будь-яка система поступово дезорганізуєть­ся, втрачає свою енергію і розпадається) є наслідком накопичен­ня негативного (або ентропійного) досвіду усього людства. Тому названі вище заходи подолання економічної, паливно-енергетич­ної, сировинної, продовольчої та інших форм глобальної кризи є водночас антиентропійними процесами, у разі їх втілення вони стануть системоутворюючими та організуючими чинниками фор­мування цілісної глобальної економіки, консолідації її енергії, створення загальнопланетарного синергічного ефекту. Ці чин­ники сприятимуть мобілізації антиентропійних процесів, що існу­ють у природі, суспільстві та мисленні. Усвідомленню цих явищ і процесів значною мірою допомагає теорія ноосфери видатного українського вченого В.Вернадського. Поняття "ноосфера" походить від грецьких слів "ноос" (ро­зум) і "сфера" (куля) й означає якісно новий стан біосфер

  Термін «біосфера» з'явився у науковій літературі у 1875 році. Його автором був Едуард Зюсс, з яким B.I. Вернадський був знайомий особисто. Зюсс, зокрема, писав: «Одне здається іншорідним на цьому великому, яке складається зі сфер, небесному тілі, а саме — органічне життя. ... На поверхні материків можна виділити самостійну біосферу...» Під біосферою розуміють все те, що нас оточує, ту «природу», в якій ми живемо. Сам B.I. Вернадський дав наступне визначення біосфери:  «Біос­фера є оболонкою життя — область існування живої речовини». Струнке вчення про біосферу було розроблене у 1926 році B.I. Вернадським і цим же роком датована його книга «Біосфера», яка вийшла у Ленінграді.  Вчений виділив три головних компоненти біосфери: — живі організми; — мінеральні речовини, які включені живою речовиною у біогенний кругообіг; — продукти діяльності живої речовини, які тимчасово не беруть участі у біогенному кругообізі. Таким чином, вся сукупність організмів на планеті називається

  План Вступ 1. Поява на землі розуму……………………………………………4 2. Загальні поняття про ноосферу………………………………….5 3. Висновок………………………………………………….………8 Список літератури   ВСТУП Розвиток екології зумовив розуміння єдності людини та природи , для того , що людина повинна підпорядковуватись законам природи , а не намагатись їх змінити чи взагалі відмінити. В.І.Вернадський , який створив вчення про біосферу передбачав , що біосфера розвинеться у ноосферу. Зробивши певні дослідження він дійшов висновку , що ноосфера –це новий стан біосфери ,при якому розумова діяльність людини стає тим фактором , який визначає її розвиток . Для ноосфери як нового якісного етапу в розвитку біосфери характерний тісний зв’язок законів природи і соціально-економічних законів суспільства , заснований на науково обґрунтованому використанні природних ресурсів біосфери , який передбачає відновлюваність кругообігу речовин та потоку енергії. Характерною рисою ноосфери є екологізація всіх сфер життя людини. До вирішення будь-яки