Еко Життя

    Вірусний гепатит А - гостра циклічна хвороба з переважно фекально-оральним механізмом передачі, що характеризується ураженням печінки і синдромом інтоксикації, збільшенням печінки і нерідко жовтяницею.       Е тіологія. Збудник - вірус гепатиту А - ентеро вірус типу 72, відноситься до роду Enterovirus сімейства Picornaviridae, діаметр 28 нм. Геном вірусу представлений однонитчатим  РНК. Передбачається наявність двох серотипів і декількох варіантів і штамів вірусу.       Вірус гепатиту А стійкий у навколишнім середовищі: при кімнатній температурі може зберігатися декілька  тижнів чи кілька місяців, а при 4 ° C - кілька років. Вірус інактивіюється при температурі 100 ° C  протягом 5 хв., при 85 ° С -  протягом 1 хв. Чутливий до формаліну й УФО, відносно стійкий до хлору, не инактивіюється хлороформом і ефіром.       Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворі з без жовтяничної, субклінічної чи інфекції хворі в інкубаційному, продромальному періодах і початковій фазі періоду розпалу хвор

  Луї Пастер, хімік за фахом, який присвятив своє життя вивченню мікроорганізмів і розробці методів боротьби з заразними захворюваннями. Французький мікробіолог і хімік, засновник сучасної медичної мікробіології та імунології. Член Французької медичної академії з 1873 р. Закінчив вищу нормальну школу в 1847 р. в Парижі. З 1849 р. стає професором Страсбурзького університету. Уже там Пастер провів дуже багато дослідів і за один із них його удостоїли премією. Пастер звернув увагу учених до того, що в основі багатьох процесів, таких як бродіння, гниття, знаходяться мікроорганізми. Вивчаючи процеси бродіння (молочного і молочнокислого), Пастер установив, що вони викликаються мікроорганізмами. Ці роботи Пастера мали велике практичне значення. Пастер також дослідив як запобігти прокисанню пива і вина. Особливо великих заслуг Пастер досягнув при вивченні сибірської язви і сказу. Він доказав, що паличковидні бактерії, які були виявлені в організмі загинутих від сибірської язви тваринах, є збу

 Мікробіологія, як і будь-яка інша наука, має свою історію. Багато тисячоліть налічує історія людської культури. Вже в творіннях стародавніх цивілізацій – єгипетської, вавілонської, грецької, римської, китайської – знаходимо зародки біологічних наук, початки наївних примітивних, але досить конкретних медичних знань. Отже, справедливо вважають, що медицина така ж стара, як і саме людство. Мікробіологія ж є порівняно молодою наукою. Вона налічує трохи більше 100 років. Однак ще за довго до відкриття мікробного світу людям були відомі процеси, що викликали мікроорганізми (скисання молока, випікання хліба, виготовлення вина, спирту і т.п.). Пізніше стали запідозрювати, що і заразні хвороби також спричиняють невидимі живі агенти.          В наукових працях знаменитих лікарів рабовласницької епохи – Гіпократа, Варрона, Цельсія і Галена – була висловлена гіпотеза про існування живого контагія. У середньовіччі цю ідею значно розвинув італійський лікар, поет і філософ Джіроламо Фракасторо (