Публікації

Показано дописи з міткою "жива матерія"

Зелений світ нашої Планети

  Рослинний світ планети являє собою основу для розвитку різноманітних наземних і водяних тварин, мікроорганізмів і людини. Рослинність і тваринний світ у сукупності утворюють біоценози, що забезпечують круговорот речовин у природі. Зелені рослини здійснюють фотосинтез і створюють органічну речовина за рахунок засвоєння мінеральних речовин ґрунту, води і вуглекислого газу атмосфери. Тварини і мікроорганізми переробляють органічну речовину і додають родючість і структуру ґрунтам, на яких рослини виростають. При фотосинтезі в зеленому листі утворяться розчинні вуглеводи, а в атмосферу виділяється вільний кисень, украй необхідний для життя тварин і людини. Рослинний світ не тільки забезпечує їх їжею і киснем, але і створює величезні скупчення органічної речовини в осадових гірських породах (торф, вугілля й ін.), тобто від рослин у кінцевому рахунку залежить склад атмосфери і вигляд інших зовнішніх оболонок Землі. Тільки ліси нашої країни щорічно продукують більш 3 млрд. т кисні, поглина

Структурні рівні організації живої матерії

  Живі організми - це цілісні біологічні системи, здатні до саморегуляції та самовідтворення. У їхньому хімічному складі переважають органічні сполуки: білки, ліпіди, вуглеводи, нуклеїнові кислоти тощо. їх утворюють, насамперед чотири хімічні елементи: Карбон, Гідроген, Оксиген і Нітроген. Термін існування органічних сполук, які входять до складу живих істот, обмежений. Тому біологічні системи постійно самооновлюються: замість хімічних сполук і структур, термін існування яких вичерпаний, утворюються нові. Кожна біологічна система здатна й до саморегуляції, тобто до регулювання власних життєвих функцій та підтримання сталості свого внутрішнього середовища. Завдяки цьому живі організми мають змогу пристосовуватись до змін у навколишньому середовищі та відповідати на них зміною інтенсивності власних процесів життєдіяльності. Необхідною умовою існування живих істот є обмін речовин. Як відкрита система живий організм одержує погрібні йому сполуки з навколишнього середовища, виводячи